Підводний музей в Каннах та неймовірні скульптури Джейсона Тейлора
Тепер легко поєднати дайвінг біля узбережжя Канн на Французькій Рив’єрі та візит в музей.
Це загадкове місце відкрито для тих хто бажає займатися сноркелінгом, вхід безкоштовний, досить просто взяти трубку і пірнати. Сюрреалістичне видовище – величезні голови в масках висотою під 2 метри, сірі обличчя з прикритими очима височіють на морському дні біля острова Сент-Маргеріт. І це не руїни стародавньої цивілізації, а перша художня інсталяція Середземномор’я.
Ще чотири роки тому мер Канн вирішив очистити занедбану прибережну частину острова від сміття (старих човнових двигунів, труб і пластика) і замовив проект незвичайного підводного парку.
Так, біля берегів Франції на триметровій глибині, з’явився приголомшливий підводний музей затонулих скульптур в Каннах. Варто додати, що ідея скульптур в масках не має ніякого відношення до пандемії, яка охопила наш світ. Парадокс і співпадіння.
Створив ці незвичайні монументи британський художник і скульптор Джейсон де Кайрес Тейлор, його підводні роботи добре відомі. Маски підводного музею в Каннах – це погляд у минуле острова Сент-Маргеріт, яке завжди буде пов’язане з історією таємничого в’язня – Людини в Залізній Масці – героя легенд, романів та популярних фільмів.
Скульптури в масках, як би розділені на дві частини, показують двоїсту сутність океану – з одного боку, сильного і незламного, з іншого боку, крихкого, який страждає через людську недбалість. Обличчя скульптур – це зліпки з реальних облич місцевих жителів. Вони були обрані випадково. Тейлор розмістив оголошення в газеті і запросив всіх бажаючих поринути в світ мистецтва. Тепер на дні океану височать монументи місцевого куратора, невеличкого підприємця, норовливого школяра, старого рибалки.
Скульптури, які зроблені з PH-нейтральних матеріалів та спеціального морського цементу, доставили в Канни на човнах та встановили за допомогою кранів.
Шість великих голів, кожна вагою не менше 10 тонн і чиста прибережна територія повинні притягнути не тільки шанувальників підводного плавання. Скульптури встановили на відкритих ділянках білого піску, намагаючись не зашкодити морським водоростям Посидонії океанської (Posidonia oceanic). Через велику кількості кисню, який виділяє водорість, її називають «легкими моря».
Не випадково, а для того щоб оновити екосистеми Лазурного узбережжя, була обрана Посідонія океанська. Розростаючись на сотні кілометрів густими полями, ця водорість створює цінне середовище для життя морських мешканців. Посідоній ще й санітар океану – «збирає» пластик, який застряє в його густій рослинності. Волокна, які мають кулеподібну форму, викидає на берег під час штормів. Кулі Посидонія можуть виловлювати до 900 мільйонів мікрочастинок пластика за рік.
Це не перший підводний арт-проект Джейсона Тейлора. Дно океану нестабільне, фігури які знаходяться під водою, підтримують еко-системи океану. Скульптури Тейлора – це штучні рифи, які притягують корали та є притулком для морських мешканців Атлантичного, Тихого і Індійського океанів. Від Гренади до Австралії та Мексики художник створив вже більше 1000 скульптур під водою. Перший в світі парк таких скульптур Тейлор відкрив ще в 2006 році в Карибському морі.
Підводний музей в Каннах – це чудовий приклад того, як важливо шукати не тільки дивовижні океанські пейзажі, а й особисто покращувати і створювати підводний світ. Або, хоча б, не шкодити цьому сильному, і в той же час, крихкому організму, ім’я якого – Океан. «Я вважаю, що багато людей помилково уявляють, що найкрасивіша і тендітна частина наших океанів – коралові рифи, – говорить Тейлор – це не так. Головні екологічні проблеми – це егоїзм, жадібність і апатія, щоб впоратися з ними, необхідні культурні та духовні перетворення. А ось це, якраз, тендітні структури. Підводні музеї – крапля в океані, але це і початок».
Поділитися: